Choose a channel
Перевірити зміст різних каналів Progress in Mind
Progress in Mind
Лікування депресії повинно бути індивідуально адаптоване до анамнезу та клінічної картини пацієнтів. Пацієнти зі зниженою емоційною чутливістю та ті, хто зазнав жорстокого поводження на ранньому етапі життя - важливі та вразливі групи, у яких реакція на антидепресанти раніше мало вивчалась - стали предметом уваги сателітного симпозіуму на EPA 2021 Virtual.
Хоча ангедонія - це знижена здатність переживати та очікувати насолоду, притуплення емоційних реакцій можна описати як знижену емоційну реакцію - як позитивну, так і негативну. 1,2 Обидва стани накладають тягар на пацієнтів з великим депресивним розладом (ВДР), і обидва часто зустрічаються.
Центральні дофамінергічні, мезолімбічні та мезокортикальні шляхи винагороди причетні до ангедонії,2 і емоційне оніміння може бути пов'язане зі зниженою дофаміновою або глутаматергічною активністю6
У КОМПЛЕКСНОМУ дослідженні використання мультимодального антидепресанту було пов’язане зі зменшенням притуплення емоційних реакцій та покращенням функціонування
Багатообіцяючі дані про притуплення емоційних реакцій
Отже, великий інтерес викликають результати нещодавнього КОМПЛЕКСНОГО дослідження, що включає антидепресант, який поєднує модуляцію активності в ряді підтипів рецепторів серотоніну з пригніченням транспортера серотоніну та позитивний ефект на низхідний дофамін.7,8
У дослідженні брали участь пацієнти лише з частковою реакцією на СІЗЗС або СІЗЗСН, які відчували притуплення емоційних реакцій при лікуванні та які хотіли замінити препарат.
Представляючи дані на EPA 2021 Virtual, Андреа Фаджоліні (Університет Сієни, Італія) повідомив, що мультимодальний антидепресант значно знижує притуплення емоційних реакцій, яке вимірюється за допомогою Оксфордського опитувальника про депресію.9 Після восьми тижнів лікування 50% пацієнтів повідомили про відсутність притуплення.
Поліпшення притуплення емоційних реакцій супроводжувалося поліпшенням загального функціонування (і в роботі, сім'ї та соціальній сфері) та більшою мотивацією та енергією (психічною, соціальною та фізичною).9 Поточні дослідження оцінюють роль цього препарату у пацієнтів з ангедонією.
Також покращуються перспективи лікування ВДР, пов’язаного з травмою
Мультимодальний препарат покращував симптоми та функціонування у пацієнтів із ВДР, які повідомляли про дитячу або недавню травму16
Дитяча травма може збільшити ризик раннього ВДР та пов'язана з рецидивом та хронічним перебігом.10
Значно менш імовірно, що дорослі, котрі в анамнезі мали дитячі травми, отримують користь від загальноприйнятих методів лікування.11
За даними міжнародного дослідження з прогнозування оптимізованого лікування депресії (iSPOT-D), пацієнти з ВДР, які зазнали жорстокого поводження у віці 4-7 років, у 1,6 рази рідше, ніж люди, які не зазнали жорстокого поводження, отримують реакцію або ремісію при прийомі СІЗЗС або СІЗЗСН. 11
Менший ризик рецидиву протягом 24 тижнів
Професор Фаджоліні описав низку досліджень серед пацієнтів з ВДР, які повідомляли про дитячу або недавню травму, із застосуванням антидепресантів з мультимодальним ефектом на нервові шляхи, включаючи покращення передачі глутаматних сигналів. 12-15
Мета-аналіз короткотермінових досліджень показав, що мультимодальний препарат значно покращує короткочасні та довгострокові симптоми, включаючи тривожність та депресію, як у пацієнтів із дитячою травмою, так і у пацієнтів із недавньою травмою. 16
У довгостроковому дослідженні використання мультимодального препарату асоціювалось із покращенням симптомів та кращим загальним функціонуванням, та якістю життя, пов’язаною зі здоров’ям, коли вихідні значення порівнювались із тими, що були на 48-му тижні, і зі значно нижчим ризиком рецидиву депресії протягом 24 тижнів.16
Навчальну фінансову підтримку симпозіуму надала компанія Х. Лундбек А/С, яка також фінансувала дослідження у пацієнтів з депресією, пов’язаною з притупленням емоційних реакцій та дитячими травмами.
1. Franken IHA et al. J Affect Disord 2007;99:83-9;
2. Goodwin GM et al. J Affect Disord 2017;221:31-5
3. Read J et al. Psychiatry Res 2014;216:67-73
4. Sirey JA et al. JAMA Psychiatry 2017;74:1129-35
6. Sansone RA, Sansone LA. Psychiatry (Edgmont) 2010;7:14-83
7. Sanchez C et al. Pharmacol Ther 2015;145:43-57;
8. Areberg J et al. Basic Clin Pharmacol Toxicol 2012;110:401-4
9. Fagiolini A et al. J Affect Disord 2021;283:472-9
10. Hovens J. Emotional Scars. Impact of Childhood Trauma on Depressive and Anxiety Disorders 2015; Ch 7: pp115-36
11. Williams LM et al. Transl Psychiatry 2016;6:e799
12. Guilloux JP et al. Neuropharmacology 2013;73:147-59
13. Pehrson AL et al. Eur Neuropsychopharmacol 2013;23:133-45
14. Mørk A et al. Pharmacol Biochem Behav 2013;105:41-50
15. Pehrson AL, Sanchez C. CNS Spectr 2014;19:121-33
16. Cronquist Christensen M et al. J Affect Disord 2020;263:258-66