Важливі моменти досліджень психозу

Ісландська сага: спільні генетичні основи психозу та творчості

Чи існує зв’язок між серйозним психічним захворюванням і творчістю? Ця тема обговорювалась протягом десятиліть; віра в це підживлюється яскравими прикладами: так, поетеса Сільвія Плат страждала на біполярний афективний розлад (БАР). Але порівняно рідко можна знайти систематизований підхід до питання, і особливо такий, який міг би дати уявлення про можливі механізми, що лежать в основі будь-якої асоціації.

Було зазначено, що показники високого полігенного ризику для шизофренії та БАР дозволяють передбачати з невеликою, але значущою мірою ймовірність те, що людина розпочне «творчу» кар’єру.

Метою дослідників було виявити цей потенційний зв’язок шляхом оцінки полігенного ризику, проаналізованого Консорціумом з психіатричної геноміки¹. У дослідженні були проаналізовані дані майже 90 000 представників загальної популяції Ісландії. Було виявлено, що показники високого полігенного ризику шизофренії та БАР дозволяють невеликою, але значущою мірою передбачати ймовірність того, що особа розпочне «творчу» кар’єру (визначену дослідниками як членство в ісландських національних товариствах акторів, танцюристів, музикантів, художників та письменників)¹.

Не було виявлено подібних зв’язків щодо ймовірності працевлаштування в інших сферах професійної діяльності, як-от сільське господарство, риболовля, фізична праця або управління.

Психоз та діабет можуть пов’язувати спільні запальні шляхи

Переддіабетичні стани виявляли частіше в пацієнтів із першим епізодом психозу, ніж у здорових осіб групи контролю.

Зв'язок між шизофренією та діабетом 2-го типу – ще одна тема, якій приділяється значна увага. Недавній аналіз опублікованих даних досліджень показав, що переддіабетичні стани частіше виявляють у пацієнтів із першим епізодом психозу (які не зазнавали помітного впливу антипсихотиків), ніж у зіставних за характеристиками здорових осіб групи контролю².

В основі зв’язку можуть лежати спільні генні аномалії, пов’язані з комплексом HLA та запальними процесами, виявлені в загальногеномних дослідженнях.

У систематичному огляді та мета-аналізі Бенджамін Перрі (Benjamin Perry) та його колеги з університетів Ворвіка та Бірмінгема (Великобританія) оцінили докази зв'язку між першим епізодом психозу та аномальним контролем глікемії.

Об’єднаний аналіз даних 12 досліджень, що включали понад 1000 учасників, виявив, що хоча перший епізод психозу не був асоційований значуще з рівнем глюкози в плазмі натще, але він був пов'язаний із резистентністю до інсуліну та порушенням толерантності до глюкози.

Попередні дослідження стосуються зв’язку фактора некрозу пухлин α (TNF-α), C-реактивного білка та інтерлейкінів (IL 1-β та IL 6) як із шизофренією, так і з діабетом.

Негативні результати дослідження впливу ПНЖК у осіб із надвисоким ризиком

Молоді особи, в яких ризик розвитку психотичного розладу протягом року становив 15-30%, були рандомізовані для щоденного отримання 1,4 г довголанцюгових поліненасичених ω-3 жирних кислот або плацебо (парафінової олії)³. Прийом ПНЖК не впливав на ризик розвитку психозу. Однак як у групі лікування, так і в контрольній групі ризик розвитку психозу становив лише 11% – порівняно з очікуваним ризиком до 30%.

Це свідчить, що інші способи лікування, доступні для всіх учасників, зокрема когнітивна поведінкова терапія та СІЗЗС, можуть бути ефективними щодо зменшення надвисокого ризику розвитку психозу.