Вирішення проблеми гендерного упередження у дослідженнях психічного здоров’я

Жінки та чоловіки по-різному реагують на стрес

Значні відмінності між системами подолання стресу в організмах жінок і чоловіків

Рутер Ван дер Гааг (Ruter Van der Gaag; Університет Радбуда, Неймеген, Нідерланди) відкрив сесію, описавши суттєві відмінності в системах подолання стресу (неврологічних, ендокринологічних та імунологічних) між організмами жінки та чоловіка. У відповідь на психічний стрес чоловіки демонструють значніші зміни у фізіологічних показниках, як-от артеріальному тиску, тоді як жінкам притаманна підвищена стрес-індукована ішемія міокарда та більша ймовірність розвитку тромбу¹. Чоловіки реагують на інфекції більш гострим перебігом, тоді як у жінок частіше спостерігаються хронічні інфекції та аутоімунні захворювання². Упродовж поточної пандемії COVID-19 загинуло менше жінок, ніж чоловіків, а жіноча імунна система може бути менш схильною до розвитку «цитокінового шторму», пов’язаного з поганими наслідками³.

Жінки часто реагують на стресові фактори «психологічними» захворюваннями, тоді як чоловіки страждають на «фізичні» недуги, такі як артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання та цукровий діабет. У жінки соматичні симптоми головного болю та серцебиття можуть маскувати тривожний розлад, а втома та міалгія можуть бути спричинені депресією.

Схеми медикаментозної терапії

Флоранс Тібо (Florence Thibaut; Паризький університет, Франція) представила гендерно-чутливий погляд на фармакологію. Більше жінок, ніж чоловіків, отримують препарати для лікування психічних розладів⁴. Це справедливо щодо антидепресантів та анксіолітиків, але також для ліків від синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) у дорослих та атипових антипсихотиків, хоча відповідні стани більш поширені серед чоловіків⁴.

Більше жінок, ніж чоловіків, отримують препарати для лікування психічних розладів

Вплив відмінностей у фармакокінетиці та фармакодинаміці

Історично склалося, що жінки в основному були виключені з клінічних випробувань через стурбованість з приводу можливих тератогенних ефектів. Це призвело до того, що дію ліків вивчали лише у чоловіків, а дані щодо ефективності та безпеки екстраполювалися на жінок. Проте відмінності у фармакокінетиці та фармакодинаміці між представниками різних статей можуть вплинути на частоту несприятливих ефектів⁵:

• У жінок частіше трапляється передозування через менший об'єм розподілу, більшу вільну фракцію препарату та повільніший кліренс для організму.
• Жінки чутливіші до препаратів через відмінності кількості рецепторів, шляхів зв'язування та передачі сигналу.
• Відмінності в фармакокінетиці та фармакодинаміці призводять до того, що жінки приймають більшу кількість ліків, що веде до підвищення ризику міжлікарської взаємодії.

Фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості можуть відрізнятися залежно від статі

До психотропних препаратів, щодо яких продемонстровано зумовлені статтю відмінності у фармакокінетиці⁵, належать клозапін, оланзапін та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), а також такі речовини, як етанол, метадон та морфін. Жінки, як правило, мають більш високу реакцію на СІЗЗС, ніж на трициклічні антидепресанти (тоді як зворотне стосується чоловіків), і потребують менших дозувань типових антипсихотиків для контролю симптомів, ніж чоловіки. Частота побічних явищ за терапії антипсихотиками вища у жінок⁶.

Напрям майбутньої клінічної практики та досліджень

Медицина з урахуванням гендерної специфічності поліпшить розуміння проявів хвороб у представників різних статей. Це включає й подолання психологічного/соматичного розриву для забезпечення належного лікування пацієнтів обох статей.

Потрібні подальші дослідження відмінностей у механізмах розвитку захворювання між представниками різних статей

Потрібні подальші дослідження відмінностей у механізмах розвитку захворювання між представниками різних статей, щоб лікування могло бути спрямоване відповідним чином. Наявні настанови щодо вивчення гендерних відмінностей у рамках клінічних випробувань ефективності препаратів⁷, і жінок репродуктивного віку слід залучати до досліджень за умови належного захисту від ризику щодо вагітності.