Від відповіді на лікування та ремісії до повного функціонального відновлення при великому депресивному розладі: чи є залучення пацієнта відсутньою ланкою?

Виходячи за межі «середнього» пацієнта: нейронауковий підхід до фокусування на індивідуальних профілях пацієнтів

Стівен Шталь (Stephen Stahl; професор Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, США), відкрив симпозіум, пояснивши, що клінічні настанови щодо лікування депресії базуються на мета-аналізах, у яких, як правило, зроблено висновки, що різні антидепресанти є однаково ефективними1. Однак мета-аналізи, як зазначив професор Шталь, відображають те, що працює для «середнього» пацієнта; проте профілі симптомів багатьох пацієнтів не відповідають якомусь усередненому пацієнтові. Висвітлюючи неоднорідність симптомів при депресії, починаючи від втрати інтересу та втоми до проблем із концентрацією уваги та порушень психомоторної функції, він зазначив, що різні фармакологічні засоби з різними конкретними мішенями можуть впливати на різні клінічні показники в різних симптомних доменах. Тому, на думку професора Шталя, слід враховувати конкретні механізми дії препарату щодо профілю симптомів, щоб якомога раніше обрати правильне лікування для конкретного пацієнта.

Мета-аналізи відображають те, що працює для «середнього» пацієнта, але профілі симптомів багатьох пацієнтів не відповідають усередненому пацієнтові.

Виділяючи стійкі когнітивні порушення як загальний та виснажливий симптом при депресії2, професор Шталь пояснив, що, хоча дія моноамінергічних препаратів націлена головним чином на мозкові ланцюги, що регулюють симптоми настрою, у пізнанні беруть участь кілька нейромедіаторних систем, включаючи холінергічну, дофамінергічну, норадреналінову, гістамінергічну, ГАМК-ергічну та глутаматергічну^3,4. Професор Шталь зазначив, що слід враховувати конкретні механізми дії препарату щодо профілю симптомів, щоб якомога раніше обрати правильне лікування для конкретного пацієнта.

Усунення розриву між сприйняттям пацієнта та клініциста для поліпшення результатів лікування

Наступний доповідач, Бернгард Боун, (Bernhard Baune; професор Університету Мюнстера, Німеччина), вказав на очевидні парадокси: більше половини пацієнтів, які відповідають критеріям ремісії, визначеним за шкалою оцінки депресії, не вважають себе ремітерами²; багато пацієнтів із симптоматичним одужанням продовжують відчувати функціональні порушення³. Тому, за словами професора Боуна, орієнтація на симптоми настрою є необхідною, але недостатньою для одужання, оскільки самі пацієнти вважають важливим більш широкий спектр факторів, включаючи щоденне функціонування, працездатність та якість життя².

Орієнтація на симптоми настрою є необхідною, але недостатньою для одужання, оскільки пацієнти вважають важливим ширший спектр симптомів та факторів, включаючи щоденне функціонування, працездатність та якість життя.

Професор Боун підтвердив свою думку, представивши нещодавно опубліковані дані опитування⁴, які показують, що пацієнти в стадії ремісії повідомляли про гірші прояви симптомів настрою, когнітивної та фізичної сфер і відчували серйозніші функціональні порушення, ніж вважали клініцисти. Останні, як правило, зосереджувалися на покращенні симптомів настрою в гострій фазі, тоді як пацієнти відчували потребу в поліпшенні як настрою, так і функціонування на всіх фазах.

Вказуючи на необхідність усунення цього розриву між сприйняттям пацієнтами та клініцистами симптомів та цілей лікування для поліпшення його результатів, професор Боун наголосив на важливості спільного прийняття рішень, причому фаза ремісії, на його думку, є особливо критичним періодом часу для забезпечення постійного вдосконалення та відновлення повного функціонального відновлення.

Нові підходи до оцінювання прогресу в лікуванні можуть сприяти функціональному відновленню

Роджер Макінтайр (Roger McIntyre; професор Університету Торонто, Канада), детально розповів про важливість залучення пацієнтів до визначення цілей лікування, вказуючи на цінність результатів, про які повідомляють пацієнти, при оцінці терапевтичних цілей та прогресу. Він зазначив, що це може стосуватися сфер, в яких залишаються незадоволені потреби щодо лікуванні депресії, такі як якість життя та поліпшення функціональних можливостей, включаючи професійне функціонування.

Результати, про які повідомляють пацієнти, слід враховувати при оцінці терапевтичних цілей та прогресу, оскільки вони, як правило, охоплюють сфери, в яких залишаються незадоволені потреби в лікуванні депресії.

Професор Макінтайр підкреслив, що масштабування досягнення цілей (goal attainment scaling – GAS)⁵ є унікальним, орієнтованим на пацієнта підходом до оцінки прогресу та успішності лікування. Із GAS цілі лікування узгоджуються на основі діалогу між клініцистом та пацієнтом і включають не тільки поліпшення симптомів настрою, але також функціональні цілі, пов'язані з повсякденною діяльністю та самопочуттям; таким чином фокусування терапії розширюється від досягнення симптоматичної ремісії до повного функціонального відновлення⁶.

Професор Макінтайр завершив симпозіум, закликаючи враховувати всі різні компоненти депресії (зокрема когнітивні симптоми, які, як було показано, особливо важливі для професійного функціонування⁷), як цілі лікування, щоб мати можливість відновити щоденне функціонування, поліпшити якість життя та допомогти пацієнтам повернутися до змістовного та продуктивного життя.

Освітню фінансову підтримку цього обміну думками експертів на ECNP 2019 надала компанія Х.Лундбек А/С