Дослідження в реальних умовах по-новому висвітлює потенціал поліфармації

Поліфармація не перевершує монотерапії, коли мета-аналіз включає лише рандомізовані дослідження, в яких як пацієнти, так і дослідники засліплені щодо групи лікування². Коли аналіз обмежується незасліпленими дослідженнями, поліфармація перевершує лікування одним препаратом. Отже, очікування, очевидно, впливають на результат, як сказав Крістоф Коррелл (Christoph Correll; лікарня Шаріте, Берлін, Німеччина, та Медична школа Цукера, Нью-Йорк, США) на симпозіумі EPA 2020, де розглядалася ця проблема.

Тим не менш, професор Коррелл звернув увагу на одне рандомізоване дослідження припинення лікування, результати якого дозволяють припустити, що певні пацієнти отримали користь від комбінованого застосування антипсихотиків: багато з тих, хто був рандомізований для припинення терапії одним з препаратів обирав – через деякий час – варіант повернутися до прийому двох препаратів³.

Певні комбінації можуть бути особливо ефективними у порівнянні з монотерапією

Когортні дослідження дозволяють уникати помилки відбору і є довгостроковими

Професор Коррелл також визнав, що в клінічних дослідженнях поліфармації представлені ретельно відібрані пацієнти. Серед виключених багато найбільш тяжкохворих. Цю тему продовжив Ярі Тііхонен (Jari Tiihonen; Каролінський Інститут, Стокгольм, Швеція, та Університет Східної Фінляндії), який є співавтором кількох нещодавніх досліджень із використанням реєстрів даних Північних країн про регоспіталізацію^4,5.

В обсерваційному дослідженні з участю понад 60 тис. пацієнтів у Фінляндії поліфармація антипсихотиками була асоційована з меншим на 7-3% ризиком психіатричної регоспіталізації порівняно з будь-якою монотерапією⁴. Політерапія також була ефективнішою, ніж більшість монотерапій у попередньому довготривалому обсерваційному дослідженні з участю майже 30 тис. пацієнтів у Швеції.

Як зазначив професор Коррелл, обидва дослідження показали особливу користь від комбінацій, що включали ін'єкційний засіб тривалої дії.

Нюансований погляд на складну проблему

На симпозіумі було обговорено питання про те, чи слід рухатись в напрямі до нюансованого погляду на переваги (або недоліки) поліфармації – такої, яка враховує природу симптомів, конкретні підгрупи пацієнтів та конкретні комбінації препаратів.

Професор Тііхонен звернув увагу на одне високоякісне рандомізоване дослідження, яке показало користь від додавання препарату до поточної антипсихотичної терапії, хоча й лише за результатами вторинного аналізу негативних симптомів⁶.

Окрім того, професор Коррелл зазначив, що може існувати фармакологічне обґрунтування користі певних комбінацій. Хоча приймання двох антипсихотиків створює ризик взаємодії ліків та посилення побічних явищ, поєднання часткового та повного агоністів дофамінових D2-рецепторів може дійсно зменшити прояви таких побічних ефектів, як безсоння та підвищення рівня пролактину.

Але поєднання двох агентів з дуже схожими рецепторними профілями є менш обґрунтованим. Тож поліфармацію слід застосовуватися лише тоді, коли адекватні варіанти монотерапії вичерпані, підсумував професор.

Ярі Тііхонен також дійшов до обґрунтованого висновку. За аналогією з антигіпертензивною терапією, комбінування препаратів з різними механізмами дії може бути корисним за шизофренії. Наявні дані свідчать, що не всі види комбінованої терапії є корисними, однак слід модифікувати рекомендації щодо поліфармації антипсихотиками.

На користь цього свідчать і дані іншого нещодавнього дослідження, які показали, що у фінській когорті поліфармація переноситься добре. Ризики госпіталізації через соматичні причини та смертність від усіх причин серед осіб, які отримують комбінації препаратів, є порівнянними з ризиками серед пацієнтів на монотерапії антипсихотичними засобами⁷.