Емоційне притуплення: нерозрішений симптом ВДР чи ефект лікування?

Деякі дані свідчать, що емоційне притуплення є побічним ефектом терапії, але інші доводять, що це нерозрішена особливість великого депресивного розладу і, отже, мішень для більш ефективного лікування. Якою є ваша позиція щод цієї важливої проблеми? Питання було поставлене на ECNP 2019 під час обміну думками наукових експертів.

Лікування великого депресивного розладу (ВДР) має бути спрямоване на повне функціональне відновлення, і це вимагає вдосконалення у всіх сферах - когнітивній, фізичній та емоційній1. Нині це широко визнано, тому існує потреба у добре переносимих ліках, необхідних для сприяння прихильності лікуванню і мінімізації ризику неповної відповіді та рецидиву.

На жаль, емоційне притуплення - включаючи почуття відстороненості, втрати інтересу та задоволення, - є поширеним явищем під час медикаментозного лікування, про що повідомляють від третини до половини пацієнтів із ВДР, які приймають широкий спектр антидепресантів2. Воно також є частою причиною припинення лікування пацієнтами. В недавньому канадському дослідженні з участю 316 осіб із ВДР 35% тих, хто припинив лікування, назвали причиною саме притуплення емоцій.

У недавньому дослідженні 35% пацієнтів, які припинили прийом ліків, пояснювали це притупленням емоцій.

Емоційне притуплення може негативно позначитися на прийнятті рішень та стосунках, а також призводити до неадекватного самообслуговування та навіть думок про самопошкодження, метою якого є намагання відчути емоції4. Емоційне притуплення може також відображатися в зниженні статевого потягу та апатії. Будь-яка з цих особливостей може знизити якість життя5. Їх наявність викликає питання: емоційне притуплення є наслідком захворювання чи його спричиняє лікування?

 

Емоційне притуплення як побічний ефект

Серед інших Гай Гудвін (Guy Goodwin) та його колеги з Оксфорда звернули увагу на явище емоційного оніміння та зниження чутливості, яке може з’явитися у деяких осіб під час лікування ВДР. Той факт, що воно може виникнути навіть тоді, коли прояви самої депресії стихають, свідчить, що це явище є не частиною клінічного синдрому, а наслідком лікування антидепресантами5.

Як аргумент Андреа Фаджоліні (Andrea Fagiolini; Медичний центр Університету Сієни, Італія) навів випадок емоційного притуплення, що є наслідком медикаментозного лікування. Цей аргумент, на його твердження, підкріплюється експериментальними доказами щодо зменшення виявлення негативних емоцій (за виразом обличчя) в клінічних та нейровізуалізаційних дослідженнях за участю здорових добровольців, які приймали антидепресанти протягом тижня6,7. Важливо, що цей вплив ліків на переживання емоцій є зворотним до того, що спостерігається за клінічної депресії, пов’язаної зі збільшенням розпізнавання негативної міміки в порівнянні з позитивною.

Оскільки пацієнти з клінічною депресією мають підвищену здатність виявляти негативну міміку порівняно з позитивною (негативне упередження уваги), ці дані свідчать, що медикаментозне лікування зменшує здатність виявляти певні негативні подразники.

Спостерігається індуковане ліками упередження в обробці емоцій, протилежних тим, які наявні при нелікованому ВДР

Окрім того, ймовірно, існує мозковий корелят поведінкового явища, викликаного лікуванням антидепресантами. У добровольців, які приймали ліки, реакція мигдалини на замасковані страхітливі обличчя була зниженою7.

Подальші свідчення на підтримку гіпотези про те, що лікування може спричинити емоційне притуплення, походять із даних, що вказують на дозозалежний ефект, а також доказів того, що емоційне притуплення може бути розрішене шляхом зниження дози використовуваного препарату або його скасування8.

Розглядаючи фармакологічну складову, відповідальну за емоційне притуплення, професор Фаджоліні припустив, що це явище може виникнути внаслідок серотонінергічного ефекту на самі лобові частки або гальмівної серотонінергічної модуляції дофамінових систем середнього мозку, які проєктуються на префронтальну кору.

 

Емоційна дисфункція - нерозрішена частина самого ВДР

Існування та несприятливий вплив емоційного притуплення визнав Роджер Макінтайр (Roger McIntyre; Університет Торонто, Онтаріо, Канада), який зазначив, що близько 30% осіб, які приймають ліки від ВДР, відзначають певну форму апатії. Однак він стверджував, що це може просто відображати той факт, що антидепресанти не завжди ефективно лікують компонент емоційної дисфункції, притаманної ВДР2.

Асоціація з ліками не означає причинно-наслідкового зв’язку

Дані щодо близько 4000 учасників, які брали участь у дослідженні STAR * D, показали, що знижений настрій та втрата інтересу були основними ознаками депресії від самого початку9. Разом із когнітивними розладами, депресивний настрій та переживання зменшеної винагороди становили половину виявлених порушень психосоціального функціонування9.

Професор Макінтайр також навів докази на користь того, що ангедонія наявна приблизно у 75% осіб із МРЗ, пов’язана з поганим прогнозом та неоптимальною відповіддю на лікування та може бути наслідком порушень центральних дофамінергічних, мезолімбічних та мезокортикальних шляхів винагороди10-13.

Хоча є дані клінічних випробувань про те, що лікування антидепресантами зменшує емоційне притуплення, наявне на початковому рівні2,14, розрішення цього виміру депресії часто є неповним. Існував консенсус щодо того, що досягнення повного функціонального відновлення - крім розрішення симптомів - означає націлювання на всі компоненти депресії, і це стосується як емоційної дисфункції, так і когнітивного та фізичного тягаря ВДР.

 

Освітню фінансову підтримку цього обміну думками експертів на ECNP 2019 надала компанія Х.Лундбек А/С

Посилання

1. Boyce PM. Med Today 2015;16:67-69

2. Goodwin GM et al. J Affect Disord 2017;221:31-35

3. Rosenblat JD et al J. Affect Disord 2019;243:116-120

4. Price J et al. Br J Psychiatry 2009;195:211-217

5. Price J, Goodwin GM. Medicographia 2009;31:152-156

6. Harmer CJ et al. Am J Psychiatry 2004;161:1256-1263

7.  Harmer CJ et al. Br J Psychiatry 2009;195:102-108

8. Sansone RA, Sansone LA. Psychiatry (Edgmont) 2010;7:14-18

9. Fried EI, Nesse RM. PLoS One 2014;9:e90311

10. Cao B et al. Front Psychiatry 2019;10:17 

11. Franken IH et al. J Affect Disord 2007;99:83-89

12. Pan Z et al. Curr Pharm Des 2017;23:2065-2072 

13. Buckner JD et al. Psychiatry Res 2008;159:25-30 

14. Corruble E et al. Int J Neuropsychopharmacol 2013;16:2219-2234

Ви покидаєте Progress in Mind
Вітаємо
Підтвердіть вашу електронну адресу, будь ласка
Ми щойно надіслали на вашу електронну адресу лінк з підтвердженням.
Для отримання повного доступу вам потрібно підтвердити вашу електронну адресу
Інформація на цьому сайті призначена виключно для спеціалістів охорони здоров'я
Вся інформація на цьому Вебсайті стосується медичних засобів, зареєстрованих локально, таким чином адресована виключно спеціалістам охорони здоров'я, які мають дозвіл призначати або виписувати лікарські засоби у своїй професійній практиці. Детальні відомості про засоби надаються з інформаційною метою та розумінням професійної відповідальності спеціаліста призначати препарати, обирати той чи інший засіб з урахуванням потреб конкретного пацієнта.
Congress
Register for access to Progress in Mind in your country