Progress in Mind
Choose a channel
Перевірити зміст різних каналів Progress in Mind
Оптимізуючи клінічний менеджмент генералізованих тривожних розладів
Генералізований тривожний розлад (ГТР) характеризується надмірною, непропорційною, неконтрольованою тривогою та переживаннями, які впливають на щоденну життєдіяльність. Нижче ми обговоримо симптоми ГТР, коморбідні фактори та неврологічні особливості, разом з тим і скринінг та методи лікування тривожного розладу.
Огляд
Генералізований тривожний розлад (ГТР) є одним із декількох тривожних розладів, включаючи панічні розлади та специфічні фобії.1 В Європі ГТР вражені близько 8.9 мільйонів людей та приблизно вдвічі частіше поширені у жінок, ніж у чоловіків.2
Мільйони людей страждають через генералізований тривожний розлад
Відповідно до DSM-5, діагностичні критерії ГТР включають наявність протягом 6 місяців більшості днів, коли особа переживала надмірну, непропорційну та неконтрольовану тривогу або переживання про події чи дії. Ці симптоми впливають на звичайне щоденне життя та пов'язані принаймні із трьома симптомами/факторами/станами: почуттям неспокою, відчуттям на взводі чи на межі; легко втомлюючись; почуття роздратованості; м'язева напруга; порушення сну та проблеми з концентрацією та/або зі спустошенням мозку.3 На відміну від панічної атаки, яка може бути піковою формою тривоги, ГТР залишається на одному і тому ж рівні протягом довгого періоду часу.4
ГТР може порушувати робочу та соціальну сфери діяльності особистості як у коротко- так і довготривалому вимірі. Наприклад, коли людина уникає ситуації, яку вона сприймає як небезпечну, наприклад, подорожі або великі події. ГТР може проявлятися не тільки як надмірне занепокоєння про себе особисто, але й про близьких людини.4 У довгостроковій перспективі ГТР може зберігатися протягом багатьох років або десятиліть згідно Ноттінгемського дослідження невротичних розладів, виявилось, що майже 60% людей з діагнозом ГТР все ще мали його, як через 12, так і через 30 років.5
ГТР може впливати на роботу та особисте життя людини
Неврологічні висновки
Дослідження візуалізації мозку виявили, що мигдалеподібне тіло (бере участь в емоційній обробці, особливо страх), префронтальна кора і передня поясна кора (як залучена до виконавчих функцій, так і емоційної регуляції), а також зв'язки між цими та іншими областями мозку, найбільше страждають у людей з ГТР. На додаток зустрічаються менші обсяги гіпокампу, з наслідками в пам'яті і згасанні страху, а також гіперактивність гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі.6
Розпізнавання ГТР
Виявлення ГТР у первинній медичній практиці може бути недостатнім. У одному аналізі даних з приводу систематичного огляду літератури щодо випадків ГТР (n=17,739) було показано, що люди із ГТР відвідували сімейного лікаря частіше у 1.6 разів протягом року чотири чи більше разів , ніж ті, у кого не було виявлено ГТР. При цьому показник зростав до 2.1 разів, якщо ГТР та депресія були коморбідними. Дослідження, яке було частиною цього систематичного огляду, показало, що в той час як 64.3% людей із депресією були коректно діагностовані, відсоток правильних діагнозів ГТР складав лишень 34.4%, а правильний подвійний діагноз ГТР та ВДР мали лише 43.2%.2
Швидкий скринінг на два запитання може бути використаний для первинної оцінки ГТР
Швидкий скринінг із двома запитаннями (GAD-2) може бути корисним для початкової оцінки особи, підозрюваної у наявності ГТР. Це включає в себе питання про те, як часто людину турбувало відчуття нервозності, тривоги або на межі, а також неможливість зупинити або контролювати занепокоєння протягом попередніх 2 тижнів.7
Існують декілька шкал оцінки ГТР, включаючи засоби самооцінки, такі як Penn State Worry Questionnaire (PSWQ)8 та шкала ГТР із 7 пунктів для оцінки тяжкості симптомів.9 Клініцисти використовують для оцінки тривоги також шкалу Hamilton Anxiety Rating Scale 10 та частину Тривога із 14 пунктів Госпітальноії шкали депресії та тривоги (Hospital Anxiety and Depression Scale (HAM-A).11
Шкала HAM-A охоплює індикатори проблем настрою (тобто депресивні, тривожні симптоми); фізичні симптоми (як то дихальні, серцево-судинні, вегетативні, сечо-статеві зміни); поведінкові відмінності; безсоння; страхи, напруга та інтелектуальні порушення. Кожен з них оцінюється за шкалою від 0 (відсутній) до 4 (важкий) із загальною оцінкою тривожності 8−14, що свідчить про легку тривожність та ≥24, що свідчить про сильну тривогу.11,12
Диференційна діагностика ГТР
Диференційна діагностика та оцінка коморбідності є важливою при ГТР, оскільки симптоми можуть бути характерними для інших психічних розладів, а також виявляються при інших соматичних станах, як то феохромоцитома чи гіпертиріоз.3,13 Пожиттєва коморбідність була виявлена принаймні у одному дослідженні 494 людей з ГТР: 86% мали коморбідність з ВДР та 74% мали інші тривожні розлади, включаючи 49% панічні розлади та 48% соціальний тривожний розлад.14
ГТР часто є коморбідним із великим депресивним розладом і /або іншими тривожними розладами
ВДР може вважатися сприятливим фактором розвитку ГТР за даними мета-аналізу виявлено співвідношення шансів 11,7 (95% довірчий інтервал 5,2- 26,3)15 та аналізом місцевих опитувань громад, що показують співвідношення небезпеки 6,6 (95% довірчий інтервал 5,7- 7,7) навіть з 15-річним розривом між ВДР та розвитком ГТР.16
Лікування ГТР
Клінічні настанови рекомендують лікувати ГТР психотерапевтично та фармакотерапевтично, чи комбінацією методів.17-20 Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) може суттєво знизити симптоми ГТР19 і селективні інгібітори зворотнього захоплення сетороніну чи інгібітори захоплення серотоніну та норадреналіну рекомендовані в якості медикаментозної терапії першої лінії.17-20 Один великий мета-аналіз показав, що розміри ефекту лікування ГТР вищі лише при фармакологічній терапії, ніж лише при психотерапії, але найбільші ефекти спостерігалися для комбінації - КПТ плюс фармакотерапія.21
Однак варто зазначити, що лише менше третини людей з ГТР отримують адекватне лікування.17 Лікувальні плани повинні будуватися навколо врахування тяжкості хвороби, доступності лікування, вартості, переносимості та безпечності.17 Також важливо, що одним із висновків вищезазначеного мета-аналізу було те, що перевага пацієнта у фармакотерапії або психотерапії є життєво важливим фактором, який слід враховувати.21
Настанови рекомендують психотерапію (КПТ) та фармакотерапію, або комбінацію обох для ГТР
Фізичні вправи також можуть бути ключовою терапією для ГТР згідно нещодавнього 30-денного дослідження, яке показує, що симптоми тривоги, як оцінюється за шкалою PSWQ, значно зменшуються у людей, які займалися фізичними вправами, тим більше у тих, хто проходив тренування високої інтенсивності порівняно з тренуваннями низької інтенсивності.22 Аналогічно, інший мета-аналіз показав, що фізичні вправи мали невеликий, але показовий вплив на зменшення симптомів тривоги, хоча ця когорта пацієнтів включала тих, хто має різноманітну тривогу та пов'язані з ними розлади.23
Основні питання симпозіуму представлені нашим кореспондентом задля чесного відображення його наукового змісту. Погляди та думки, висловлені на цій сторінці, не обов'язково відображають погляди компанії Лундбек.
Посилання
1. GBD 2019 Mental Disorders Collaborators. Lancet Psychiatry 2022; 9: 137−150.
2 Wittchen HU, et al. Eur Neuropsychopharmacol 2011; 21: 655−679.
3. American Psychiatric Association. Diagnostic and statistical manual of mental disorders. Fifth edition. American Psychiatric Association: USA, 2013.
4. Bandelow B, et al. Dtsch Arztebl Int 2013; 110: 300−309.
5. Tyrer P, et al. Psychol Med 2021; 1−10.
6. Hilbert K, et al. J Affect Disord 2014; 158: 114−126.
7. Sapra A, et al. Cureus 2020; 12, e8224.
8. Meyer TJ, et al. Behav Res Ther 1990; 28: 487−495.
9. Spitzer RL, et al. Arch Intern Med 2006; 166: 1092−1097.
10. Hamilton M. Br J Med Psychol 1959; 32: 50−55.
11. Zigmond AS, Snaith RP. Acta Psychiatr Scand 1983; 67: 361−370.
12. Matza LS, et al. Int J Methods Psychiatr Res 2010; 19, 223−232.
13. Stein MB, Sareen J. N Engl J Med 2015; 373: 2059−2068.
14. Lamers F, et al. J Clin Psychiatry 2011; 72: 341−348.
15. Saha S, et al. Depress Anxiety 2021; 38: 286−306.
16. McGrath JJ, et al. Epidemiol Psychiatr Sci 2020; 29: e153.
17. Andrews G, et al. Aust N Z J Psychiatry 2018; 52: 1109−1172.
18. Baldwin DS, et al. J Psychopharmacol 2014; 28: 403−439.
19. Katzman MA, et al. BMC Psychiatry 2014; 14 Suppl 1: S1.
20. Bandelow B, et al. World J Biol Psychiatry 2008; 9: 248−312.
21. Bandelow B, et al. Int Clin Psychopharmacol 2015; 30: 183−192.
22. Plag J, et al. J Anxiety Disord 2020; 76: 102311.
23. Ramos-Sanchez CP, et al. Psychiatry Res 2021; 302: 114046.
