Покращення функціонування як терапевтична мета при коморбідному великому депресивному розладі та генералізованому тривожному розладі

Функціональне відновлення при великому депресивному розладі

У 2017 році Всесвітня організація охорони здоров'я підрахувала, що в усьому світі налічується 322 мільйони людей, які живуть з великим депресивним розладом (ВДР), що робить його провідною медичною причиною інвалідності.¹ Зовсім недавно було підраховано, що під час пандемії COVID-19 частота діагностування ВДР  у світі збільшилася на 27.6%.²  Ці цифри додали до заклику спільної Комісії Ланцет-Всесвітньої асоціації психіатрії щодо "об'єднаних дій проти депресії"³.

Ключові цілі лікування ВДР зосереджені навколо функціонального відновлення⁴

«Визначення поняття відновлення змінювалися з роками, - сказав професор Лам. - Коли я проходив навчання, ми дивилися на синдромальне відновлення». Потім увага була переключена на симптоматичне одужання, де вже немає депресивних симптомів. «Тепер ми знову змістили фокус у розгляді мети лікування на функціональне відновлення». ⁵ Люди з ВДР відзначають, що найскладнішим у досягненні ремісії є досягнення позитивного психічного здоров'я (наприклад, оптимізму), повернення до свого «нормального я» і повернення до звичного рівня функціонування. Відсутність депресивних симптомів у їхньому списку бажаного позиціонується нижче усіх цих понять.⁵ Таким чином, керівні принципи тепер включають повернення до повноцінного функціонування та якості життя як цілей поряд із профілактикою рецидиву симптомів.⁴

Для досягнення цілей ВДР щодо ремісії симптомів та відновлення функцій існує необхідність на початкових етапах створити терапевтичний альянс та навчити пацієнта розуміти характер його стану, щоб разом вибрати лікування та контролювати прогрес. На етапі підтримки подальші потреби включають реабілітацію, лікування будь-яких супутніх захворювань та моніторинг рецидивів.⁴ Однак професор Лам повідомив, що «існують також бар'єри для тих, хто лікується від депресії, пов'язані із залишковими симптомами, побічними ефектами лікування, стресовими факторами навколишнього середовища, міжособистісними труднощами та супутньою патологією».

Супутня патологія великого депресивного розладу та генералізованого тривожного розладу може вплинути на функціонування

Близько третини людей, у яких діагностовано ВДР, мають супутній генералізований тривожний розлад (ГТР) і навпаки. Крім того, хоча близько у третини людей вперше діагностують лише ВДР або ГТР, для іншої третини вони починаються одночасно.⁶ Це може бути пов'язано з тим, що існує сильна генетична схильність до ВДР і ГТР⁷ і деякими загальними факторами ризику навколишнього середовища для розвитку розладів. Однак унікальні зовнішні фактори ризику включають події утрати для розвитку ВДР і події загрози - для ГТР.⁸

Слід зазначити, що супутня патологія ВДР/ГТР частіше діагностується в більш ранньому віці, ніж кожен стан окремо,^9,10, і це пов'язано з більш хронічним перебігом захворювання.^11,12 Наприклад, в одному дослідженні загальної тривалості 24 місяців, в той час як половина з 267 осіб з ВДР досягли ремісії протягом 6 місяців лікування, а половина з 487 осіб з ГТР досягли ремісії протягом 16 місяців, менше половини групи з супутніми захворюваннями ВДР/ГТР досягли ремісії^13.

Коморбідні ВДР і ГТР можуть призвести до хроніфікації захворювання із значно гіршими функціональними порушеннями^11,12,14,15

Також було встановлено, що функціональні порушення значно гірші у людей із супутніми ВДР/ГТР, у таких сферах, як робота/навчання, соціальне та сімейне життя, порівняно з тими, хто має одне захворювання, так і зі здоровими.^14,15Такі люди також мають значно гіршу якість життя, пов'язану зі здоров'ям, ніж ті, хто має лише будь-який з вказаних станів, ¹⁴і, в одному дослідженні порушення соціального функціонування були гіршими у тих, хто мав супутні ВДР і ГТР, ніж у тих, хто мав лише будь-який означений стан¹⁵.

Супутня патологія ВДР/ГТР також пов'язана зі значнішими когнітивними порушеннями, більшим використанням ресурсів охорони здоров'я, більшою резистентністю до лікування та обмеженнями щоденної активності.¹⁶

Лікування антидепресантами може покращити функціонування у коморбідних пацієнтів

В опитуванні пацієнтів і лікарів щодо цілей лікування в активній фазі головними пріоритетами для обох груп стали покращення настрою і повернення до нормального соціального, робочого та сімейного життя.¹⁷ "Відсутність функціонування, як правило, є наслідком депресії та тривоги, але також може бути причиною неповного поліпшення стану та відновлення", - сказав професор Фаджоліні, який говорив про найкращі стратегії, які допоможуть повернути функціонування.

Лише кілька досліджень проведено щодо лікування коморбідних ВДР і ГТР

У систематичному огляді та мережевому мета-аналізі (n=18,998) 8 з 13 включених антидепресантів були більш ефективними, ніж плацебо, у покращенні функціональних показників (виміряних за шкалою інвалідності Шихана) у людей з ВДР.¹⁸ Однак, хоча ряд антидепресантів мають докази ефективності як при ВДР, так і при ГТР, не всі антидепресанти показані для лікування обох розладів.^19,20

Насправді, мало проспективних досліджень досліджували пацієнтів із супутніми ВДР та ГТР, причому деякі активно виключали пацієнтів з подвійним діагнозом.¹⁹ В одному post-hoc аналізі рандомізованого контрольованого дослідження поліпшення депресивних симптомів затримувалося у пацієнтів із супутнім ВДР та ГТР, порівняно з пацієнтами лише з ВДР. Однак у цьому аналізі не було виміряно/оцінено жодних показників функціонування пацієнта або результатів з точки зору пацієнта. ²¹

Професор Фаджоліні навів останні наукові докази лікування ВДР з коморбідним ГТР і завершив, зазначивши, що необхідно більше проспективних досліджень для визначення оптимальних варіантів лікування коморбідних пацієнтів з ВДР/ГТР і що вони повинні включати оцінку функціональних результатів.

Освітню фінансову підтримку цьому сателітному симпозіуму надала компанія Lundbeck A/S.