Прогноз відповіді на антидепресант – проблеми та сподівання

Поява раннього ефекту терапії є надзвичайно важливою

Схоже точній медицині ще довго торувати шлях до клініки. Діагностичний та статистичний класифікатор психічних розладів покладається на симптоми як критерії діагностики, в той час як клініцисти знають, наскільки різноманітними бувають комбінації симптомів та відповідей на терапію у пацієнтів. Великий депресивний розлад (ВДР) є гетерогенним захворюванням¹, особливо зважаючи на генетичні ризики ² та коморбідні стани³.

Субоптимальна відповідь на терапію подовжує період депресії

Ранній ефект від терапії є важливим, оскільки субоптимальна відповідь  подовжує період депресії. Це пов’язано з гіршими результатами, включаючи ризик рецидиву⁴ та зниженою працездатністю⁵. Депресія також погіршує результативність інших соматичних медичних станів⁶  та пов’язані з цим персональні та суспільні витрати.

Чи можемо ми передбачити відповідь на терапію антидепресантами?

Знання підтипу ВДР може уже зараз допомогти вибрати терапію, наприклад додаючи антипсихотик чи антиконвульсант при лікуванні психотичної депресії.  Святий грааль полягає у можливості визначення, який антидепресант першої лінії терапії є найкращим для конкретного пацієнта та його набору симптомів, супутніх захворювань та факторів ризику, швидше ніж метод проб і помилок.

Було показано, ще певні клінічні та демографічні фактори передбачають відповідь на терапію антидепресантами

Результати дослідження STAR*D (Sequenced Treatment Alternatives to Relieve Depression)⁷ показали, що лишень 33% пацієнтів досягають  ремісії після першої лінії терапії. Рівень ремісії зростав з наступними кроками, але ефективність терапії знижувалась та зростала непереносимість лікування з кожним наступним кроком.

Було показано, що певні клінічні та демографічні фактори дозволяють передбачити відповідь на терапію, як то важкість депресії⁸, стать⁷, дитяча травма⁹, проте досі мало відомо про механізми чи модифікацію цілей.

Фармакогеноміка в психіатрії

Точна психіатрія дозволить медикаментозному лікуванню швидше за все досягати максимального ефекту, виходячи із генетичного профілю та стратифікації. Такий підхід уже використовується у інших галузях медицини, включаючи лікування раку молочної залози на основі рецептора естрогену та статусу рецептора 2 епідермального фактору росту людини 2¹⁰. Фармакогенетична мінливість, яка може визначити зв'язок доза-ефект, включає як фармакокінетичну мінливість (мутації в генах, що кодують метаболічні ферменти і транспортери), так і фармакодинамічну мінливість (мутації в генах, що кодують рецептори та інші молекулярні лікарські цілі)

Антидепресантна відповідь може бути пов'язана з транспортером норадреналіну і кортикотропін-вивільняючим фактором системи генетичних поліморфізмів

Дослідження показали, що відповідь на антидепресанти може бути пов’язана із норадреналіновим транспортером¹¹ та генетичним поліморфізмом кортикотропін-вивільняючої факторної системи ¹². Комерційні тести доступні для виявлення реакції на препарат при багатьох психічних розладах на основі транспортера серотоніну та мутацій кальцієвих каналів.

Майбутнє

Хоча конкретні генетичні варіанти були пов'язані з такими станами, як ВДР, професор Немерофф припустив, що все ще недостатньо даних для підтримки широкого використання комбінаторного фармакогенетичного тестування в клінічній практиці.¹³. FDA випустило попередження щодо використання генетичних тестів для прогнозування реакції пацієнтів на конкретні ліки¹⁴, хоча деякі конкретні приклади, такі як використання статусу цитохрома P-450 для допомоги корекції дози психіатричного препарату, можливо, корисні¹⁵. 

Все ще недостатньо даних для підтримки широкого використання комбінаторного фармакогенетичного тестування

Проф. Немерофф підбив підсумок, обговорюючи використання функціональної візуалізації¹⁶ та нейропсихології ¹⁷  у цій сфері медицини, рухаючись від фокусування на нейротрансміттерах до моделі на основі  нейросхеми. Електроенцефалографія є обнадійливим інструментом як в розрізі групового, так і однофакторному рівні в якості передбачення відповіді на антидепресантну терапію порівняно з плацебо¹⁸, забезпечуючи баланс між механістичною інформацією та клінічною доцільністю.