Раннє втручання за першого епізоду психозу: що є ефективним?

Спеціалізоване раннє втручання проти стандартного лікування

При ранньому психозі раннє втручання було ефективнішим, ніж стандартне лікування

Дослідження RAISE-ETP (Recovery After an Initial Schizophrenia Episode – Early Treatment Study – Відновлення після початкового епізоду шизофренії - дослідження раннього лікування) було розроблене для тестування ЕІ, яке могло б змінити перебіг шизофренії з першого епізоду і мало б широке застосування в клініці¹. У половині центрів пацієнти з розладами спектра шизофренії та тривалістю антипсихотичного лікування менше 6 місяців отримували стандартну терапію (TAU), а в іншій половині – комплексний підхід до лікування з чотирма компонентами: медикація (з вибором на основі застосування комп’ютерного інструменту для прийняття рішень), індивідуальний тренінг з психологічної стійкості, сімейна психоосвіта та підтримка щодо реінтеграції пацієнтів у сферу роботи чи освіти.

Ті пацієнти, які отримували інтегровану допомогу, показали дещо кращі результати, ніж пацієнти групи TAU, через 2 роки дослідження. Крім того, пацієнти з меншою тривалістю нелікованого психозу показали кращі результати, ніж ті, хто отримував лікування тривалістю до 18 місяців. Ці результати були підтверджені мета-аналізом порівняння ефективності EI і TAU2; знову ж таки, результати були на користь ЕІ. Однак набагато менш зрозуміло, чи зберігаються ці переваги ЕІ під час подальшого спостереження.

Як зберегти переваги ЕІ в довгостроковій перспективі?

Довгострокові результати раннього втручання найефективніше підтримувати шляхом розширення ранніх втручань, а не поверненням до стандартного лікування

У дослідженні в реальних умовах із 10-річним спостереженням та історичним контролем ЕІ протягом двох років продемонструвало значущі переваги щодо зменшення частоти госпіталізацій та поліпшення професійних стосунків3. Однак суттєвих відмінностей щодо інших результатів, як-от психотичні симптоми та функціональне відновлення, не було.

Показано, що продовження тривалості EI до 5 років було сприятливим, у порівнянні з TAU, щодо ряду результатів, зокрема прихильності до терапії, задоволеності пацієнта та як позитивних, так і негативних симптомів^4,5. Результати пацієнтів, які отримували розширене ІЕ, також були кращими, ніж у тих, хто перейшов від ЕІ до цільового TAU (менш інтенсивного, ніж ЕІ)⁶.

Чи слід припиняти антипсихотичне лікування?

Підтримувальна терапія антипсихотиками та профілактика рецидивів є ключовими для досягнення довгострокових результатів

Якщо ЕІ є успішним, і пацієнти добре реагують на лікування, коли може бути доцільним припинити прийом ліків? Немає якісних даних рандомізованих досліджень, щоб відповісти на це запитання, тому слід розглянути інформацію баз даних щодо довгострокового спостереження за пацієнтами. Такі дані, зібрані протягом 20 років у Фінляндії, свідчать, що у пацієнтів, які припинили лікування до 2 років, переваги, надані цим лікуванням, були втрачені протягом наступних декількох років⁷. Як зазначив професор Коррелл, наявні нині антипсихотичні препарати не модифікують захворювання. Тому раціональний підхід до лікування полягав би в оптимальній терапії пацієнтів для досягнення найкращих результатів та продовженні цієї терапії в довгостроковій перспективі, щоб гарантувати, що їхній стан залишиться якомога стабільнішим.

Антипсихотики тривалої дії можуть бути найкращим варіантом для ЕІ

Профілактика рецидивів є найважливішою метою довготривалої терапії шизофренії для зменшення ризику негативних наслідків захворювання, а також інших причин підвищеної смертності, таких як серцево-судинні захворювання⁸. Цієї мети найкраще досягти, використовуючи антипсихотик тривалої дії. Професор Коррелл зазначив, що використання таких препаратів тривалої дії можливе і, судячи з усього, бажане як ЕІ у багатьох пацієнтів із шизофренією⁹.