Свіжі новини щодо майбутньої ролі біомаркерів у діагностиці в психіатрії

Біомаркер – це «характеристика, яка об’єктивно вимірюється та оцінюється як показник нормальних біологічних процесів, патологічних процесів або фармакологічних реакцій на втручання»¹, пояснив професор А. Шульц (A. Szulc; Медичний університет Варшави, Польща).

Потенційні біомаркери, пов’язані з імунною системою

Стерильне запалення мозку є поширеним явищем і потенційною причиною психічних розладів

Психічні розлади є наслідком поєднання стресу, екологічних та генетичних факторів, сказав професор Маріуш Ратайчак (Mariusz Ratajczak; Варшавський медичний університет, Польща, та Центр раку Джеймса Брауна, Луїсвілл, штат Кентуккі).

У пацієнтів із психотичними розладами часто зустрічаються пов'язані із запаленням аномалії, як-от:

• підвищений рівень циркулюючих прозапальних цитокінів та хемокінів;
• збільшення кількості циркулюючих моноцитів та нейтрофілів;
• посилена реакція мікрогліальних, астроцитарних та ендотеліальних клітин на прозапальні сигнали².

Тяжка депресія також часто супроводжується хронічними запальними станами, а пацієнти з уже наявними запальними захворюваннями більш схильні до розвитку розладів настрою, ніж здорові особии.

На думку професора Ратайчака, ці висновки свідчать про взаємовплив вродженої та адаптивної імунної системи, що пояснюється, принаймні частково, спільною еволюцією цих систем2. Він припустив, що стерильне запалення мозку через активацію вродженого імунітету – поширена подія, спричинена фізичними, хімічними або метаболічними пошкодженнями, але не мікробною інфекцією ,– є причиною психічних розладів. Продукти каскадного розщеплення комплементу (С3а та С5а) є новими маркерами стерильного запалення мозку, додав він.

«Стерильне запалення мозку внаслідок активації вродженого імунітету – поширена подія, спричинена фізичними, хімічними або метаболічними пошкодженнями, але не мікробною інфекцією, – є причиною психічних розладів». Професор Ратайчак

Професор Ратайчак також підкреслив роль мікроглії (що становить 10–15% усіх клітин мозку) як компоненту клітинного імунітету в мозку. Як клітини, що відіграють ключову роль у підтримці функціонування мозку, мікроглія надзвичайно чутлива навіть до незначних патологічних змін.

До інших «ключових гравців» патологічного процесу належать молекулярні фрагменти, асоційовані з ушкодженням (DAMPs), з аномальним АТФ-опосередкованим пуринергічним сигналінгом та активацією каскаду комплементу й коагуляції при стерильному запаленні. На противагу цьому, ефекти гемоксигенази-1 (HO-1), що обмежують запалення, чинять сприятливий вплив при запальних процесах²

Морфометричний індекс мозку на основі індивідуальної подібності

На думку професорки Софії Франгоу (Sophia Frangou; Школа медицини Ікана при медичному центрі «Маунт-Синай», штат Нью-Йорк), неоднорідність психічних розладів зумовлює безліч проблем у діагностиці та лікуванні, але стратифікація пацієнта необхідна для забезпечення точної або персоналізованої психіатрії.

Неоднорідність психічних розладів зумовлює безліч проблем у діагностиці та лікуванні, але для точної або персоналізованої психіатрії необхідна стратифікація пацієнта.

Намагаючись стратифікувати хворих на шизофренію, професорка Франгоу та її команда використали індекс мозку на основі індивідуальної подібності (PBSI) - структурний профіль головного мозку окремої людини, який розглядає всі відповідні морфометричні показники як одновекторні особливості3. Вони виявили:

• показники мінливості глобальної структури, які дозволяють припустити, що неоднорідність пацієнтів зумовлена кортикальними регіонами; і
• показники мінливості регіональної структури, а саме середньої лобової звивини, яка залучена до виконавчих функцій та когнітивного контролю, та середньої скроневої звивини, задіяної в обробці лінгвістичної інформації та пам'яті.

Генетичні маркери навряд чи будуть корисними

За словами професора Єжи Самоховця (Jerzy Samochowiec; Померанський медичний університет, Щецин, Польща), діагнози керівництва DSM охоплюють неоднорідні клінічні описи і досі не можуть керуватися біологічними даними. Він описав складні генетичні психічні розлади і висловив припущення, що будь-який окремий генетичний варіант навряд чи буде корисним для діагностики, оскільки, ймовірно, багато генів мають незначний вплив на ризик.