Чи є потреба в антипсихотиках для тривалого лікування шизофренії?

У разі припинення підтримувальної терапії рівень рецидивів є високим

Частота рецидивів низька, коли пацієнти реагують на терапію і їхній стан стабілізується, але досягає 97% через 36 місяців після припинення лікування

Робін Емслі (Robin Emsley; Університет Стелленбоша, Кейптаун, Південна Африка) доповів про необхідність постійної підтримувальної антипсихотичної терапії при шизофренії, зосередившись на наслідках припинення лікування після стабілізації стану.

Частота рецидивів є низькою, коли пацієнти реагують на терапію і їхній стан стабілізується², але досягає 97% через 36 місяців після припинення лікування³. В одному дослідженні частота рецидивів упродовж 18 місяців становила 43%, але лікування не можна було припинити в 50% випадків⁴. Рецидиви часто трапляються незабаром після припинення лікування⁵, і більша тривалість лікування не зменшує ризик рецидиву³,⁶. Достовірних ознак раннього попередження про наближення рецидиву немає⁶.

Рецидив може призводити до тяжких наслідків, зокрема психологічних та біологічних. Повторні епізоди рецидивів можуть спричинити рефрактерність до терапії, при цьому лікування є неефективним після другого епізоду у 1 з 6 пацієнтів, які досягли ремісії після першого епізоду⁷.

У ряді досліджень показано, що у пацієнтів може не бути симптомів за відсутності фармакотерапії, що зумовлено двофазною природою шизофренії. Приймання антипсихотичних засобів важливе в активній фазі погіршення стану, а у фазі хронічного плато зростає ймовірність відмови від ліків.

Рішення щодо користі та вигоди, на думку професора Емслі, слід приймати з урахуванням високого ризику рецидиву та наслідків припинення прийому антипсихотичних препаратів з одного боку і можливих проблем з переносимістю та безпекою тривалого лікування з іншого. Доповідач висловився за продовження підтримувальної антипсихотичної терапії з найнижчою ефективною дозою.

Рецидив може призводити до тяжких наслідків, зокрема психологічних та біологічних.

Тривале лікування необхідне не всім

Робін Мюррей (Robin Murray; Лондонський Королівський коледж, Велика Британія) представив протилежну думку: антипсихотики не є необхідними для тривалого профілактичного лікування всіх хворих на шизофренію.

Хоча антипсихотичні засоби важливі у гострій фазі, необхідність довготривалої профілактики не є безперечною. Пацієнти неохоче приймають тривале лікування, коли вони почуваються добре, особливо через побічні ефекти, зокрема ожиріння.

Професор Мюррей припустив, що п’ята частина пацієнтів може припинити прийом антипсихотиків після першого епізоду, а більша частина може зменшити дози. За результатами 10-річного проспективного дослідження⁸, у 19% хворих на шизофренію не було психотичних симптомів і вони не приймали антипсихотиків. В іншому дослідженні результати були кращими через 18 місяців у групі продовження лікування, але через 7 років функціональні показники в групі зменшення дозування / припинення терапії були кращими⁴. 

Професор Мюррей дійшов висновку, що від антипсихотиків не слід відмовлятися, але при тривалому лікуванні використовувати мінімальну можливу дозу протягом найкоротшого часу, маючи на меті припинення терапії у деяких пацієнтів.

Перспективи на майбутнє

Коли пацієнти вирішують припиняти лікування, роль психіатра полягає в підтримці процесу прийняття рішення

Загалом у процесі дискусії було більше згоди, ніж розбіжностей, причому обидва клініцисти визнавали плюси й мінуси профілактичного лікування та пропонували розглянути можливість зменшення дози. Вони наголосили на необхідності досліджень з метою визначити, які саме пацієнти можуть припинити лікування, коли і як. Часто пацієнт ініціює припинення лікування, і роль психіатра полягає в підтримці процесу прийняття рішень на основі найкращих наявних доказів.