Чи є потреба в антипсихотиках для тривалого лікування шизофренії?

«Чи потрібні антипсихотики для тривалого лікування шизофренії?» – такою була тема важливої дискусії на EPA2020. Обидва доповідачі погодилися, що антипсихотичне лікування у гострій фазі є ефективним1, але дискусія точилася навколо того, чи можна (і як саме) зменшити чи припинити фармакотерапію в довгостроковій перспективі.

У разі припинення підтримувальної терапії рівень рецидивів є високим

Частота рецидивів низька, коли пацієнти реагують на терапію і їхній стан стабілізується, але досягає 97% через 36 місяців після припинення лікування

Робін Емслі (Robin Emsley; Університет Стелленбоша, Кейптаун, Південна Африка) доповів про необхідність постійної підтримувальної антипсихотичної терапії при шизофренії, зосередившись на наслідках припинення лікування після стабілізації стану.

Частота рецидивів є низькою, коли пацієнти реагують на терапію і їхній стан стабілізується2, але досягає 97% через 36 місяців після припинення лікування3. В одному дослідженні частота рецидивів упродовж 18 місяців становила 43%, але лікування не можна було припинити в 50% випадків4. Рецидиви часто трапляються незабаром після припинення лікування5, і більша тривалість лікування не зменшує ризик рецидиву3,6. Достовірних ознак раннього попередження про наближення рецидиву немає6.

Рецидив може призводити до тяжких наслідків, зокрема психологічних та біологічних. Повторні епізоди рецидивів можуть спричинити рефрактерність до терапії, при цьому лікування є неефективним після другого епізоду у 1 з 6 пацієнтів, які досягли ремісії після першого епізоду7.

У ряді досліджень показано, що у пацієнтів може не бути симптомів за відсутності фармакотерапії, що зумовлено двофазною природою шизофренії. Приймання антипсихотичних засобів важливе в активній фазі погіршення стану, а у фазі хронічного плато зростає ймовірність відмови від ліків.

Рішення щодо користі та вигоди, на думку професора Емслі, слід приймати з урахуванням високого ризику рецидиву та наслідків припинення прийому антипсихотичних препаратів з одного боку і можливих проблем з переносимістю та безпекою тривалого лікування з іншого. Доповідач висловився за продовження підтримувальної антипсихотичної терапії з найнижчою ефективною дозою.

Рецидив може призводити до тяжких наслідків, зокрема психологічних та біологічних.

Тривале лікування необхідне не всім

Робін Мюррей (Robin Murray; Лондонський Королівський коледж, Велика Британія) представив протилежну думку: антипсихотики не є необхідними для тривалого профілактичного лікування всіх хворих на шизофренію.

Хоча антипсихотичні засоби важливі у гострій фазі, необхідність довготривалої профілактики не є безперечною. Пацієнти неохоче приймають тривале лікування, коли вони почуваються добре, особливо через побічні ефекти, зокрема ожиріння.

Професор Мюррей припустив, що п’ята частина пацієнтів може припинити прийом антипсихотиків після першого епізоду, а більша частина може зменшити дози. За результатами 10-річного проспективного дослідження8, у 19% хворих на шизофренію не було психотичних симптомів і вони не приймали антипсихотиків. В іншому дослідженні результати були кращими через 18 місяців у групі продовження лікування, але через 7 років функціональні показники в групі зменшення дозування / припинення терапії були кращими4

Професор Мюррей дійшов висновку, що від антипсихотиків не слід відмовлятися, але при тривалому лікуванні використовувати мінімальну можливу дозу протягом найкоротшого часу, маючи на меті припинення терапії у деяких пацієнтів.

Перспективи на майбутнє

Коли пацієнти вирішують припиняти лікування, роль психіатра полягає в підтримці процесу прийняття рішення

Загалом у процесі дискусії було більше згоди, ніж розбіжностей, причому обидва клініцисти визнавали плюси й мінуси профілактичного лікування та пропонували розглянути можливість зменшення дози. Вони наголосили на необхідності досліджень з метою визначити, які саме пацієнти можуть припинити лікування, коли і як. Часто пацієнт ініціює припинення лікування, і роль психіатра полягає в підтримці процесу прийняття рішень на основі найкращих наявних доказів.

Посилання
  1. Robinson DG et al. Am J Psychiatry 1999;156:544-9
  2. Emsley R, et al. J Clin Psychopharmacol 2008;28:210-3
  3. Emsley R, et al. J Clin Psychiatry 2012;73:e541-7
  4. Wunderink L, et al. J Clin Psychiatry 2007;68:654-61
  5. Emsley R, et al. J Clin Psychiatry 2012;73:e541-7
  6. Gitlin M, et al. Am J Psychiatry 2001;158:1835-42
  7. Emsley R, et al. J Clin Psychopharmacol 2013;33:80-3
  8. Morgan C, et al. Psychol Med 2014;44:2713-26
Ви покидаєте Progress in Mind
Вітаємо
Підтвердіть вашу електронну адресу, будь ласка
Ми щойно надіслали на вашу електронну адресу лінк з підтвердженням.
Для отримання повного доступу вам потрібно підтвердити вашу електронну адресу
Інформація на цьому сайті призначена виключно для спеціалістів охорони здоров'я
Вся інформація на цьому Вебсайті стосується медичних засобів, зареєстрованих локально, таким чином адресована виключно спеціалістам охорони здоров'я, які мають дозвіл призначати або виписувати лікарські засоби у своїй професійній практиці. Детальні відомості про засоби надаються з інформаційною метою та розумінням професійної відповідальності спеціаліста призначати препарати, обирати той чи інший засіб з урахуванням потреб конкретного пацієнта.
Congress
Register for access to Progress in Mind in your country