Якість сну, запалення та вранішня активність - все це впливає на психічне здоров'я

“Мені складно розпочати день”: таким саме чином багато з нас описують себе як пізню пташку. Дефіцит Уранішньої Активності (ДУА) це більш технічне визначення проблеми. Незважаючи на різноманіття термінологій, феномен є характерним та частим для депресії.^1,2

Вважається, що недостатність вранішньої активності є наслідком депресії, проте, і протилежне тверждення є правдивим: депресія може бути наслідком недостатньої вранішньої активації. У такому разі, спонукання до вранішньої активності, плануючи дії заздалегідь, може бути правильним терапевтичним підходом, зазначає  Stephen Smagula (University of Pittsburgh, USA). 

Низька вранішня активність може призводити до депресії, даючи більше часового простору для обдумування негативного емоційного контенту

Нейробіологічний базис румінацій  

Доказовість гіпотези походить від спостереження доглядальників за пацієнтами із деменцією, які ризикують захворіти депресією. Доглядальники із слабкими до виражених симптомів порівнювали із  групою із декількома або відсутністю симптомів.

• Дані актиграфії підтвердили зв'язок між вранішньою пасивністю та депресією: доглядальники з симптомами депресії були значно менш активнішими ніж група контролю, проте тільки в період з 8 до 10 години ранку.³
• Уранішня пасивність була предиктором розвитку депресивної симптоматики через шість місяців. В той же час, доглядальники, які були активними зранку, наче були захищені від розвитку такої симптоматики.³
• Підтримку нейробіологічної основи отримали за допомогою застосування функціонального МРТ. “Пізні пташки” серед доглядальників мали більший зв'язок у стані спокою між амігдалою (яка реагує при відчутті страху чи стресу)  та вентральною корою задньої частини поясної звивини (задіяна у автобіографічній пам'яті), ніж "ранні пташки".⁴ Сильний зв'язок між амігдалою та вентральною корою задньої частини поясної звивини корелює із депресивними симптомами.

"Цей провідний шлях може бути пов'язаний із румінацією": зауважує професор  Smagula. Недостатність вранішньої фізичної активності може призводити до депресії, оскільки зявляється час для обдумування негативного емоційного контенту.

"Втручання згідно цієї гіпотези є виправданим",- продовжує він. У пілотному дослідженні 10 доглядальників з'ясувалося, що при розробці розкладу активності терапевтом та відповідному контролі протягом дев'яти тижнів, зменшувалися скарги на дефіцит вранішньої активності за оцінкою самих досліджуваних. 

При шизофренії взаємодія між поганим сном, запаленням та старінням є новою ціллю втручання

Поганий сон є модифікуючим фактором, який призводить до збільшення летальності

П'ятнадцятирічна прірва (і більше) у тривалості життя людей з шизофренією та без шизофренії значним чином зумовлена більшою схильністю до хронічних вікових хвороб,⁵ Ellen Lee (University of California San Diego, USA) говорила протягом сесії про сон та психічне здоров'я.

Запальні процеси безпосередньо впливають на ранній дебют пов'язаних із віком патологій (іншими словами "запалення старіння") у людей з шизофренією. До цього додається і поганий сон. Проблеми зі сном мають 30-80%  людей із шизофренією, які передують появі симптомів та пов'язані із погіршенням якості життя та когнітивних функцій.⁶

Первинні дані багаторічних спостережень за людьми із шизофренією та групою контролю проливають світло на ці взаємозв'язки:⁶

Наукові здобутки органічно пов'язують поганий сон та запалення з когнітивною та метаболічною дисфункцією

• На відміну від групи контролю, люди з шизофренією сплять довше та їх сон поганої якості
• У людей із шизофренією низька якість сну супроводжується вищими рівнями маркерів запалення як то С-реактивного білка та інтерлейкіна-6
• Вищі значення цих маркерів супроводжувалися нижчою когнітивною обробкою, навіть за відсутності інсомнії
• Обидва фактори як то поганий сон та збільшений рівень маркерів CRP та IL-6 спостерігались частіше у групі жінок, ніж чоловіків
• Існує припущення , що поганий сон повязаний із метаболічною дисфункцією очевидно при вищих рівнях HbA1c.

Попередні дані свідчать, що обструктивне апное під час сну є поширеним явищем серед людей із шизофренією у когорті досліджуваних у Сан Дієго. Воно було характерним для 48%  учасників, проте лише у  6%  було формально діагностовано. Апноt під час сну у дослідженні було пов'язане із запаленням та низьким рівнем обробки інформації.