У тіні манії: когнітивні порушення та депресія при біполярному афективному розладі

Когнітивні порушення при біполярному афективному розладі: траєкторія прогресу в нейронауках

Запропонувавши континуум, а не роздвоєність між шизофренією та БАР, Аллан Янг (Allan Young) професор Лондонського королівського коледжу, охарактеризував когнітивні порушення, які зазвичай спостерігаються при БАР, окресливши важливі подібності та відмінності від тих, що спостерігаються при шизофренії:

• У середньому діти, у яких згодом у житті розвивається шизофренія, мають нижчі когнітивні здібності порівняно зі своїми здоровими однолітками, тоді як діти, в яких пізніше розвивається БАР, як правило, мають середню / вище середньої преморбідну когнітивну здатність².

• При шизофренії порушення, як правило, наявна тенденція до глобального характеру порушень у когнітивних доменах, тоді як БАР має тенденцію впливати на конкретні когнітивні домени³.

• Тоді як зниження когнітивних здатностей має тенденцію до виходу на плато після першого епізоду шизофренії, пацієнти з БАР зазнають зниження когнітивних функцій із кожним епізодом депресії або манії, яке зберігається впродовж евтимії, що призводить до прогресуючого або навіть прискореного їх зниження з часом⁴.

Пацієнти з БАР відчувають падіння когнітивних функцій з кожним епізодом депресії або манії, що призводить до прогресуючого або навіть прискореного їх зниження з часом.

Професор Янг зазначив, що, хоча зниження когнітивних здібностей під час біполярної хвороби може здаватися пов'язаним здебільшого з маніакальними епізодами, на його думку це, швидше за все, є артефактом через менш чітко визначену природу депресії, і аргументував, що депресивні епізоди є принаймні такими ж шкідливими для когнітивних функцій пацієнтів.

Депресивні епізоди можуть бути принаймні такими ж шкідливими для когнітивних функцій пацієнтів, як і маніакальні.

Генетичні дані можуть пролити світло на природу когнітивних порушень

Професор Янг пояснив, як генетичні аналізи поглибили наше розуміння спостережень поведінкових розладів. Наприклад, загальногеномні дослідження асоціацій (genome-wide association studies - GWAS) виявили полігенне перекриття між шизофренією та нижчими когнітивними здібностями, тоді як для БАР не спостерігається навіть позитивної генетичної кореляції⁵.

За словами професора, такі дані вказують на те, що при шизофренії природа хвороби та когнітивних порушень, імовірно, пояснюються загальною вразливістю мозку, причиною якої є генетична архітектура, тоді як когнітивні порушення при БАР, швидше за все, слід розглядати як домен симптомів, що характерний для захворювання і не залежить від симптомів манії та депресії.

Хоча раннє втручання може сприяти їхній зупинці або навіть зворотній нейропрогресії, когнітивним порушенням приділяють мало уваги як цілям лікування при БАР, і натепер затвердженого лікування не існує, зазначив професор Янг. Він закінчив свою доповідь, наголошуючи на необхідності належної оцінки когнітивних порушень, коли пацієнти не перебувають у стані манії або депресії, та запропонував стратегії ведення, що поєднують підходи, основані на фактичних даних, та персоналізовану когнітивну корекцію з оптимальною фармакотерапією, наприклад антиглюкокортикоїдними препаратами⁶.

Фокусування на біполярній депресії - сучасні виклики та майбутні можливості

Професор Лакшмі Ятхем (Lakshmi Yatham; Університет Британської Колумбії, Канада), продовжив сесію, вказуючи на недооцінений вплив біполярної депресії не тільки на нейропрогресію, а й на функціональні порушення, якість життя та ризик самогубства.

Вплив біполярної депресії не тільки на нейропрогресію, але й на функціональні порушення, якість життя та ризик самогубства недооцінюється, а поточні можливості лікування є обмеженими.

Він зазначив, що хоча лікування антидепресантами у поєднанні з протиманіакальним засобом - стабілізатором настрою або антипсихотиком - є загальною клінічною стратегією, яка може мати певний ефект, цей підхід може не спрацювати для всіх пацієнтів; і, що важливо, допоміжне лікування антидепресантами не слід застосовувати для підтримувальної терапії після гострого епізоду через ризик переходу на манію або гіпоманію⁷.

Зважаючи на обмежені можливості лікування біполярної депресії, професор Ятхем закликав до застосування методологічних досягнень для подолання історичних проблем, пов'язаних із розробкою препаратів, а також представив нові докази щодо майбутніх підходів, що включають використання глутаматергічних та протизапальних засобів, транскраніальної магнітної стимуляції та світлотерапії⁸, тим самим завершивши сесію на обнадійливій ноті.