Choose a channel
Перевірити зміст різних каналів Progress in Mind
Progress in Mind
Затримка початку ефекту від лікування антидепресантами може спричиняти неприємності як для пацієнта, так і для клініциста. Це також загадка з точки зору механізму дії цих препаратів. Однак дослідження, що поєднують психологічне та фармакологічне лікування, проливають світло на це питання.
Ранні зміни, що передують клінічним ефектам
Пацієнти з депресією часто мають негативне афективне упередження – вони схильні трактувати неоднозначні ситуації радше негативно, ніж позитивно, і звертають більше уваги на негативні сигнали в навколишньому середовищі, ніж на позитивні1. Це є головною мішенню когнітивно-поведінкової терапії (КПТ)2. Проте результати досліджень свідчать, що лікування антидепресантами також зменшує негативне афективне упередження вже на ранньому етапі, до того, як проявиться клінічний вплив на настрій. Крім того, показано, що навіть одна доза антидепресанту може мати позитивний вплив на обробку емоційної інформації (тобто здатність розпізнавати позитивну міміку під час комп'ютеризованого завдання)3,4. Доведено також, що ця рання зміна обробки негативних ефектів має прогностичне значення для пацієнтів, у яких антидепресивна терапія, ймовірно, буде ефективною5,6.
Такі позитивні ефекти антидепресантів на негативне афективне упередження також модулювалися оточенням пацієнта. Тобто терапевтичні ефекти, передвісниками яких є початковий вплив на негативне упередження, не спостерігалися у пацієнтів, які перебували в ізоляції або жили в несприятливих, тяжких умовах. Це підкреслює необхідність врахування загального самопочуття та соціального середовища пацієнта при розгляді можливих наслідків лікування антидепресантами.
Зв'язок між негативним упередженням та системою міжнейронних зв’язків
Ранні ефекти антидепресантів на негативне упередження також були пов'язані зі змінами в фронтолімбічній системі, зумовленими депресією. Пацієнти з депресією демонструють підвищену реакцію мигдалини на негативні подразники, яка може бути нормалізована терапією антидепресантами. Знову ж таки, ця зміна реактивності передує появі клінічних реакцій на лікування7. Більше того, було виявлено, що за зміною емоційної реактивності у фронтолімбічних структурах можна диференціювати респондерів (які відповідають) та нонреспондерів (які не відповідають) на лікування антидепресантами до того, як стають очевидними клінічні ефекти8.
Зниження реактивності мигдалини до негативних подразників передує клінічно вираженому купіруванню симптомів
Когнітивні методи лікування, спрямовані на негативне упередження
Такі ранні ефекти антидепресантів забезпечують зв’язок між фармакологічною та психологічною терапією депресії. Негативне упередження є ключовою мішенню для КПТ, і зміни в афективному упередженні можуть бути виявлені вже після одного сеансу психологічного лікування. Як і вплив антидепресантів, ця зміна негативного упередження передує настанню клінічно очевидного купірування симптомів. Тому увага була спрямована на втручання, націлені безпосередньо на когнітивне упередження, з метою успішнішого лікування депресії або запобігання її рецидивам. Спеціальна підготовка пацієнтів до позитивних сигналів у своєму оточенні асоціювалася зі зменшенням залишкових проявів депресії та тривожності9. Це підкреслює переваги синергетичного застосування як фармакологічних, так і психотерапевтичних методів при тривалому лікуванні депресії.
Спеціальна підготовка пацієнтів до позитивних сигналів у своєму оточенні асоціювалася зі зменшенням залишкових проявів депресії та тривожності
Подальше використання цієї технології
Моделі афективного упередження можуть також допомогти спрогнозувати реакцію пацієнта на лікування антидепресантами – ця гіпотеза зараз перевіряється у дослідженні PReDicT. Раннє прогнозування реакції на лікування дозволить клініцистам вносити своєчасні зміни в схему терапії пацієнтів, відповідь яких є сумнівною. Крім того, тести на негативне упередження в майбутньому можуть бути використані як потенційний біологічний маркер ефективності антидепресантів з метою допомогти визначити нові методи лікування.
1. Urban EJ, et al. PLoS One 2018;13(9):e0203574.
2. Bruijniks SJE, et al. Clin Psychol Sci 2019;7(4):668-92.
3. Harmer CJ, et al. Br J Psychiat 2009;195(2):102-8.
4. Harmer CJ, et al. Am J Psychiat 2009;166(10):1178-84.
5. Tranter R, et al. J Affect Disord 2009;118(1-3):87-93.
6. Browning M, et al. Eur Neuropsychopharmacol 2019;29(1):66-75.
7. Godlewska BR, et al. Psychol Med 2012;42(12):2609-17.
8. Godlewska BR, et al. Transl Psychiatry 2016;6(11):e957.
9. Browning M, et al. Biol Psychiatry 2012;72(7):572-9.