Психоз під час пандемії COVID19 – хто справляється?

Загалом, члени комісії збирали дані про рівні психозу з різних груп суб'єктів, починаючи від населення в цілому і закінчуючи тими, хто має офіційний діагноз хронічної шизофренії. Таким чином, був представлений весь континуум психозу.

Стійкі ветерани?

Доктор Аманда МакКлері, Університет штату Айова, обстежила три групи ветеранів, які проживали у Лос-Анджелесі протягом першого локдауну: тих, хто має хронічний психотичний стан у притулку (Ветерани з Психозом -  ВП) (n = 81) або нещодавно поселені (Ветерани з Психозом Поселені - ВПП) (n = 76) та здорові у контрольних групах (n = 74).

Пандемія клінічно вплинула на всі три групи ветеранів - усі вони відчували підвищену депресію, тривогу, самотність та занепокоєння щодо можливого зараження. Несподівано через кілька місяців ці симптоми зменшились до рівня перед COVID19 як у групах ВП, так і у ВПП, але не в контрольних групах.

Депресія, тривога, самотність та занепокоєння щодо зараження зменшились до рівня до COVID19 у пацієнтів-ветеранів, але не у контрольних групах. Але чому?

«Чи більш вразливіші групи користувалися більше віддаленою службою підтримки ветеранських асоціацій, ніж контрольні групи?», припустила д-р МакКлері. «Або пацієнти з психозом були більш стійкими та краще звикли справлятися з життєвими негараздами?».

Цікаво, що симптоми не відстежувалися у той час, коли діяльність у Лос-Анджелесі тривала досить бурхливо. Однак були менші рівні інтеграції з громадою у тих, хто страждає на психоз. Чи є ці висновки тимчасовими чи ні, залишається з’ясувати в дослідженні, яке триває і досі.

Полегшення психозу у загального населення під час локдауну?

Доктор Енн Гірш, Університет Страсбурга, Франція, помітила, чи спостерігається послаблення симптомів психозу у загального населення під час локдауну в пандемії.

Анкети були надіслані 200 учасникам (через інтернет), які повинні були заповнювати їх 4 рази протягом дослідження: перед локдауном, посеред локдауну, наприкінці локдауну та через 1,5 місяці після локдауну. Демографічні дані та дані за допомогою систем DASS-42 (стрес, тривожність, депресія), PQ-16 (симптоми продромального психозу) та показники  почуття самотності UCLA фіксувалися разом із щоденними 10-рядковими записами своїх почуттів, які використовувались для вимірювання морального здоров'я.

Загалом 94 учасники заповнили всі 4 анкети, і ці респонденти, здавалося, добре справлялися з локдауном. Однак доктор Гірш також вивчила дані 68 учасників, які відмовились від подальшої участі у дослідженні - і тут результати були менш оптимістичними. У цій групі спостерігалося статистично значуще збільшення ознак психозу (р <0,005) перед локдауном, порівняно з тими, хто завершив всі етапи дослідження. Записи почуттів також сигналізували про полегшення симптомів психозу, посилене використання негативних слів у яких було чутливим мірилом емоційного стану людей.

У загальній популяції спостерігалося статистично значуще збільшення ознак психозу порівняно з періодом перед локдауном

Таким чином, вона узагальнює, тривожність, стрес і депресія - не єдині симптоми, які слід досліджувати під час пандемії. Частота полегшення симптомів психозу також впливає на загальне населення. Особливо тривожить стан тих, хто відмовився від подальшого спостереження.

Тривожність, стрес і депресія - не єдині симптоми, які слід досліджувати під час пандемії

Негативні симптоми посилювалися під час пандемії - але чи мало це тимчасовий ефект?

Доктор Грег Штраус, штат Джорджія, вивчав вплив на негативні симптоми під час пандемії у хворих на хронічну шизофренію, осіб із високим клінічним ризиком та співвідносив зі здоровими показниками, використовуючи біоекосистемну модель негативних симптомів при шизофренії (БМНС).

За допомогою серії анкетування та клінічних інтерв’ю онлайн оцінювали зміни негативних симптомів між групами за допомогою БМНС. До пандемії не було відзначено відмінностей між групами людей з шизофренією та клінічними групами високого ризику. Однак під час пандемії спостерігалося посилення негативних симптомів, пов'язанихзі збільшенням занепадницьких та фанатичних думок, які однак не були асоціальні і виникали лише у пацієнтів із шизофренією.

Під час пандемії спостерігалося посилення негативних симптомів - але лише у хворих на шизофренію, а не у тих, хто схильний до хронічного високого ризику

Таким чином, негативні симптоми посилюються під час пандемії. Загострення більші у хворих на шизофренію, а не у групи клінічно високого ризику, і, схоже, не зумовлені змінами в лікуванні. Доктор Штраус вважає, що слід приділяти більше уваги негативним симптомам. Зокрема, було б корисно дізнатись, чи нормалізуються вони після пандемії та чи пов’язані загострення з підвищеним ризиком переходу в клінічну групу високого ризику.

Свої побоювання щодо Covid19

Доктор Моніка Калкінс, Університет штату Пенсильванія, дослідила проблеми, про які самостійно повідомляли чотири групи людей: молоді люди із симптомами спектра психозу та без них (ССП), люди, які страждали на ранній психоз (РП), люди, які навчаються у клініках спеціальної допомоги (КСД) та працівники клініки спеціальної допомоги.

Усі групи висловлювали занепокоєння з приводу того, що члени сім'ї заражаються вірусом або заражають інших, висловлюючи більшу стурбованість про це, ніж за своє ймовірне зараження вірусом COVID19. Найбільше турбувалися молоді громади з ССП; найменше хвилювались ті, хто страждав на РП. Загалом групи афроамериканських молодих людей найбільше турбувалися щодо зараження та смерті від вірусу, ніж група білих молодих людей.

Усі групи висловлювали занепокоєння з приводу того, що члени сім'ї заражаються вірусом або заражають інших, висловлюючи більшу стурбованість за це, ніж за своє ймовірне зараження вірусом COVID19

Очевидно, що з приведених тут досліджень видно, що COVID19 має комплексний вплив на хворобу психозу у різних групах  різного ризику.