Що важливіше: наявність афективної симптоматики чи позитивні симптоми для передбачення психозу?

Діагностичні категорії для визначення високого ризику психозу в-основному передбачають наявність позитивних симптомів, але це можливо не найкращий шлях скринінгу первинних психічних розладів у спільнотах. У переважній більшості випадків розвитку психічних розладів може не передувати попередній психотичний досвід, доповідав доктор Умут Кірлі, Ege University Інститут зловживання ліками, токсикології та фармацевтики, Ізмір, Турція. 

Передбачення розвитку психозу на рівні общини

Близько 40% індивідів із психотичними розладами мали попередні розлади настрою

Репрезентативне загальне демографічне дослідження у Турції, яке охоплювало більше ніж 4000 домогосподарств, показало певну залежність розвитку психічних розладів від наявності попередніх розладів настрою протягом 6-ти річного періоду (n=2185). Лише трохи більше 39% пацієнтів із психічними розладами у цій общині повідомляли про попередні розлади настрою. Окрім цього, більше 50% індивідів з психічними розладами не мали попередніх позитивних симптомів взагалі.¹

Психотичні розлади часто розиваються поза загостренням позитивної симптоматики

Передбачення психозу в осіб з надзвичайно високим ризиком розвитку

Афективні симптоми є першочерговою причиною звернення за спеціалізованою допомогою у осіб з ультра високим ризиком психозу. Хоча передбачити у кого з таких індивідів може розвинутися психоз надзвичайно складно і тому дослідження у цій сфері продовжуються.

Доктор Frederike Schirmbeck, Університет Амстердаму, Нідерланди перезентував дані, які підтверджують важливість депресії у минулому для прогностичного трансформування її у психічні розлади та дані щодо тривалості зниженої психотичної симптоматики.

Депресія у минулому є фактором ризику зниженої психотичної симптоматики у осіб з ультра високим ризиком психозу.

У дослідженні 331 індивідів з ультра високим ризиком розвитку психозу частота депресії у минулому була статично значущою щодо підвищення ризику трансформації у знижену психотичну симптоматику у 2 рази (коефіцієнт ризику: 2.1, P=0.012) . На додаток, раніше встановлений діагноз депресивного епізоду мав негативний вплив на тривалість стану зниженої психотичної симптоматики.²

Афективний шлях до психозу

Суть теорії афективного шляху до психозу полягає у гіпотезі, що нещодавні події у житті людини призводять до розвитку психотичної симптоматики опосредковано через досвід емоційного дистресу. Мета-аналіз показав, що останні життєві події не пов'язані напряму з розвитком позитивної та/чи негативної симптоматики, а розвиваються через загальну психопатологію депресії.³

Більше уваги до підгруп пацієнтів з діагнозом депресивні розлади та застосування цільових інтервенцій можуть бути корисними у пацієнтів з ультра високим ризиком розвитку психозу, сказав доктор Schirmbeck.