Тривожний дистрес та великий депресивний розлад: розпізнавання, оцінка та лікування

Тривожний дистрес при депресивних розладах

У глобальному масштабі великий депресивний розлад (ВДР) є однією з провідних причин недієздатності.¹ У межах категорії депресивних розладів, в DSM 5, тривожний дистрес включає пацієнтів, які переживають епізоди принаймні двох з наступних: відчуття напруження; відчуття незвичного неспокою; відчуття труднощів з концентрацією уваги через хвилювання; страх, що може статися щось жахливе; відчуття втрати контролю.²

Багато пацієнтів з ВДР також відчувають тривожний дистрес

Тривожний дистрес може виникнути у більшості людей з ВДР;³ Однак, як зазначив професор Хопвуд, пацієнти можуть бути не в змозі згадати, чи тривожний дистрес передував початку ВДР, а тривожну депресію може бути важко відрізнити від тривожного розладу⁴.

Важливо розпізнати тривожний дистрес, підкреслив професор Хопвуд, оскільки, у разі наявності його при депресії час досягнення ремісії довший⁵, і пацієнти повідомляють про гіршу функціональну здатність та спроможність її подолання, ніж ті, хто не має тривожного дистресу^.6

З огляду на це, він зробив висновок, розпізнавання та лікування тривожного дистресу є ключовим у людей з ВДР.

Фармакотерапія тривожних симптомів при ВДР

За словами професора Штейна, існує кілька способів оцінки, за допомогою яких людина може відповідати діагностичним критеріям ВДР. Домени, які необхідно оцінити, включають не тільки профіль симптомів та поточні стресові фактори, але також ранню травму та сімейний анамнез, риси особистості, нейропізнання, стійкість, супутні захворювання, функціонування, тяжкість / стадію та клінічний підтип. Оцінка також повинна враховувати такі фактори, як соціальне та матеріальне становище, рід занять, сім'я, здібності та інтимні стосунки, і оцінка повинна бути культурно конгруентною.⁷

В рамках діагностики ВДР тривожна депресія пов'язана з більшими нейропатологічними наслідками, гіршими результатами, більшою тяжкістю ВДР та підвищеною суїцидальністю. За словами професора Штейна, врахування цих факторів означає, що лікування повинно бути відповідним чином адаптоване.⁸

Тривожна депресія характеризується більшою тяжкістю та гіршими результатами лікування

Великий мета-аналіз показав, що жоден антидепресант не виділяється як більш ефективний чи краще переносимий щодо цього.⁹ Аналіз досліджень комбінованого лікування  плюс психотерапія виявив, що цей підхід більш ефективний, ніж будь-яка психотерапія (коефіцієнт відносності [RR] 1,27, 95% довірчий інтервал [CI] 1.14, 1.39) або фармакотерапія (RR 1.25, 95% CI 1.14, 1.37) окремо. Комбіноване лікування також було більш прийнятним.¹⁰

Тайванське Tailor дослідження  чого пацієнти хочуть від терапії ВДР

В рамках цього симпозіуму професор Чанг представив результати тайванського опитування Tailor, в якому досліджували досвід, переваги та стигматизацію ставлення до депресії та антидепресантів. Це опитування включало 340 пацієнтів з ВДР, які приймали принаймні один антидепресант протягом принаймні місяця і не мали серйозного супутнього психічного розладу, неврологічного стану або розладу вживання психоактивних речовин.

Респондентами були переважно жінки (73,2%) та віком 21−50 років (84,4%). Результати показали, що 37,1% не зверталися за допомогою при першому епізоді депресії (середній вік 32,8), переважно тому, що не знали, що переживають його або не знали, де отримати лікування. Коли вони все-таки зверталися за допомогою, більшість пацієнтів зверталися до психіатра або психолога. Що стосується їх поточного епізоду, причини звернення за допомогою включали емоційні, фізичні проблеми або життєві негаразди, безсоння та суїцидальні думки.

Опитування також показало, що ініціатива щодо медикаментозного лікування депресії найчастіше належала медичним працівникам і що пацієнти віддавали перевагу поєднанню фармакотерапії та психотерапії порівняно з лише медикаментозним лікуванням.

Причини недотримання медикаментозної терапії включають як відновлення симптомів, так і побічні прояви

Коли пацієнтів запитували про прихильність до ліків, 50,3% повідомили, що вони припиняли терапію антидепресантом через такі основні причини: вони відчували себе краще, вони відчували небажані явища або препарат не був ефективним.

Побоювання щодо побічних явищ включали те, що антидепресанти можуть викликати ефекти відміни, порушення сну, збільшення ваги, ангедонію та сексуальну дисфункцію.

Останнє питання в опитуванні стосувалося стигми, з вищими оцінками про думки сторонніх людей що, наприклад,  людина може вийти з депресії самостійно або що це ознака особистої слабкості, на відміну від думок власне пацієнтів.